"Попереду визволення Харкова, Миколаєва, Дніпропетровська і далі… ". Російські ЗМІ про Україну

«Московскому комсомольцу» категорично не сподобалось, що «за п'ять місяців від початку спеціальної військової операції президент Зеленський вирішив-таки провести евакуацію населення Донбасу». «Ця раптова турбота про населення жителів поки що підконтрольних Україні територій Донецької області не радує, а скоріше – лякає», - уїдливо докоряє кремлівська газетка. М'яко кажучи, хамство путінських ЗМІ кордонів не має, але вони підходять до нього все більш творчо...

«Жовте коло»

«Московский комсомолец» обурюється, що українська влада пропонує жителям Донбасу, які відмовляються евакуюватися, «відмовитися від евакуації письмово, вказавши, що він розуміє та усвідомлює всі наслідки та несе персональну відповідальність за своє життя». Але як хитро і навіворіт вивертає газета сенс озвученого!

«Тобто не бажаєш їхати на Західну Україну, а саме туди планують евакуювати жителів Донбасу, постав підпис, що якщо що - не матимеш претензій. Виходить, як у «швидкій допомозі» – не хочеш «шпиталізуватися», пиши відмову. З тією лише різницею, що якщо ти боїшся їхати до стаціонару, то тебе вночі не нагрянуть санітари. А ось під час підписання паперу, що ти не маєш наміру залишати свій будинок, який завтра перейде до ДНР, ти фактично малюєш на своїх дверях «жовте коло» для українських нацбатів та СБУ. І, найімовірніше, саме до цього будинку прилетить прощальний снаряд ЗСУ», - видає свою логіку путінська газетка. Мабуть саме так діяли б росіяни в аналогічних умовах в РФ.

«Добре, якщо ще не буде «зачистки». Мешканці справедливо побоюються, що таким чином українська влада проводить «тест на лояльність» населення, аби відступаючи, не залишити від міст «каміння на камені». Втім, тактики «випаленої землі» українська влада дотримувалася всіх минулих п'яти місяців. І жодною евакуацією населення голову собі не забивали. Навпаки, робили все, щоб перешкоджати виїзду мирних жителів, яких так зручно використовувати як живий щит. І нинішні «крокодильї сльози» з приводу небажання залишати людей у важких умовах, більше схожі на спробу захопити із собою, йдучи якнайбільше «заручників». Адже здогадуючись, чим їм загрожує відмова від евакуації, люди напевно спробують все ж таки виїхати, сподіваючись потім якимось чином повернутися», - намагається переконати «комсомолець».

І лякає : «Плани з «обов'язкової евакуації» вже змусили людей у Краматорську та Слов'янську спішно шукати шляхи виїзду, але не на Захід, а на Схід чи на Південь. У місцевих телеграм-каналах люди запитують один одного, як виїхати до Бердянська, Луганська чи Криму, шукають попутників та перевізників. Заодно викладаючи в мережі фотографії дивних приготувань ЗСУ: просто на міських газонах почали з'являтися довжелезні ями. Чи то окопи для оборони готують, чи могили для нелояльних...».

Це якби ніби на ваших очах бандюки підпалили ваш будинок, а коли ви стали рятувати хоч якісь речі, бігали б довкола вас і дорікали, що ви всі «неправильно рятуєтеся»...

«Повзуче віджимання»

Так звана «Свободная пресса» вирішила спрогнозувати, «яким буде обіцяний контрнаступ ЗСУ на Херсон, якщо буде взагалі» .

На думку «СП», Україна для наступу має «досить великий резерв бронетехніки, якісні системи супутникового орбітального зв'язку, хорошу логістику...».

«Але вони не мають достатніх резервів артилерії та військового ППО. Системи ППО в своїй масі знищені в перші дні операції. Дорога західна артилерія та склади з боєприпасами ліквідуються щодня, і постачання не встигає поповнювати втрати. Багато систем взагалі не встигають навіть дістатися лінії фронту. І найголовніше - українці не мають досвіду фронтального наступу в принципі. Вони навчилися проводити грамотні та складні маневри при відходах. Але наступ - принципово інша справа. Дрібні наступальні операції вони проводити навчилися – так звані «жаб'ячі стрибки» з використанням штурмових груп на якійсь окремій ділянці. Але за фронтального наступу йдеться про координацію дій батальйонних тактичних груп, бригад і корпусів. А такого специфічного досвіду немає ні в них самих, ні в їхніх кураторів», - чи то стверджує, чи то заспокоює собі «СП».

«Українське командування, схоже, чудово усвідомлює свої власні можливості. І тому не горить бажанням проводити військові операції за участю великих сил. Ставку зроблено на «повзучий» наступ на Херсон... У їхнє завдання входить повільне зрушення лінії фронту у бік Херсона. У перспективі українська армія хоче зачепитися за околиці міста та створити умови, за яких російські війська будуть змушені залишити його через загрозу оточення, відсутність боєприпасів та палива. Отже наступ швидше за все буде. І зараз, під час оперативної паузи, підготовка до нього йде повною ходою. Але це буде принципово новий вид наступу, «наступ по українськи». Він складатиметься з повзучого віджимання локальних ділянок території. За їхнім задумом, це виснажить противника, позбавить його ініціативи, змусить його витрачати ресурси більше за очікуване - якщо він поведеться на цю гру», - намагається передбачити «СП».

Водночас газета заявляє, що «є думка, що ніякого наступу насправді не буде».

«Від слова «зовсім». А всі ці заяви київської влади про те, що ми скоро «рванемо на Херсон», робляться лише для відводу очей. Адже головне на сьогодні для київської хунти що? Щоб не вичерпався потік іноземної допомоги. А для цього українській армії необхідно демонструвати постійну динаміку, видавати на гора якісь перемоги, нехай навіть комариного рівня... Тому замість ризикованого у всіх сенсах наступу може відбутися якась інша надзвичайно ефектна акція, яка несе в собі набагато менші ризики. Нехай короткочасна. Нехай вона закінчиться повним провалом. Але все це буде згодом. Київська влада влаштує навіть тимчасову мікроскопічну перемогу... Тому з їхнього боку можлива якась «асиметрична» відповідь. Ну, наприклад, атака Придністров'я. Або щось ще в цьому роді. Але, сподіватимемося, і союзні сили мають свій туз у рукаві (а може, й кілька), які вони дістануть у потрібний час, у потрібному місці – для потрібного ефекту», - витіювато підсумовує «СП».

«У лоб її взяти дуже важко»

Газета «Известия» хаотично розповіла , як «союзні війська розпочали штурм Авдіївки » . Що за «союзні війська», газета не уточнила, але так на росії називають альянс між армією РФ та її ж маріонетками з так званих «ДНР»/»ЛНР».

« Народна міліція ДНР за підтримки російських військових розпочала штурм авдіївського укріпленого району – його взяття позбавить Донецьк та околиці від постійних обстрілів», – рапортує кремлівська газета .

Якийсь «військовий експерт» Олексій Леонков переконує «Известия», що «бойовий дух українських формувань падає», а «пошарпані частини кадрової армії та нацбатів … зараз виступають у ролі загороджувальних загонів і керують нещодавно покликаними, погрожуючи їм розправами за відмову йти на передову» .

«Известия» журяться, що ЗСУ «зміцнювали Авдіївку з 2014 року, і в лоб її взяти вкрай важко»: «Тому й йде наступ в обхід основних позицій, із загрозою оточення для противника... Взяття Авдіївки допоможе убезпечити мирне населення. Неподалік цього міста розташовується українська артилерія, яка роками обстрілює Донецьк, Макіївку, Ясинувату та околиці цих міст».

Ну і що ж за пропаганда без «героїв».

«...Рота морських піхотинців під командуванням гвардії старшого лейтенанта Дмитра Тітова брала участь у звільненні одного із населених пунктів. Ризикуючи власним життям під кулеметним та артилерійським вогнем ворога, Дмитро Титов перебував у перших рядах атакуючих. Після вибуху ворожого снаряда Дмитра було відкинуто вибуховою хвилею та одержав контузію, але поле бою не покинув і продовжив командувати підрозділом. Його чіткі та грамотні дії дозволили переламати хід бою. Противник був змушений залишити обладнані укріплення та відступити – населений пункт було звільнено», - малює газета.

Назва «звільненого» населеного пункту газета чомусь не вказала, а от заява про те, що навіть після контузії старший лейтенант Тітов продовжував «чітко і грамотно» командувати, виглядає смішною...

«Тільки терпіння...»

«Комсомольськая правда» написала про « післясмак від побаченого в Мелітополі: що дала Росія звільненому Запоріжжям і хто нам там не радий» .

І одразу запевняє: «Незадоволені приходом Росії були такі категорії громадян. Чиновництво та його обслуга. Чиновників на умовно проросійські території Україна завозила із традиційно-русофобських, западенських регіонів. Великий бізнес, на звільнених територіях, пов'язаний із зерновим трейдингом або, російською, зі спекуляціями зерном. Шар так званих політичних українців - жертв київської пропаганди. Це люди, які ніколи не говорили навіть суржиком, але готові пролити кров (нехай навіть на словах) за державу, яка винищує їхню рідну мову і культуру. Люди, які не згодні з поверненням цих земель на Батьківщину, тікають із Запоріжжя...».

«… Навесні на цих землях практично не було органів влади. Їх довелося створювати наново. Втрата робочих місць – порушилися всі логістичні ланцюжки, перестала працювати регіональна економіка», - без докорів сумління заявляє московська газетка.

І продовжує : «Овочеводи, а це половина сільськогосподарського виробництва до квітня зрозуміли, що будуть проблеми з вивезенням продукції і просто не стали засаджувати поля. Дрібні господарства, із теплицями, теж вирішили почекати, засіявши лише половину площ. Закрилося безліч кафе, міських та придорожніх».

«Довго лихоманило мережі аптек і маленьких магазинчиків, поки не пішли постачання російських ліків та товарів. Власникам середнього бізнесу загрожували бандерівці, якщо вони надумають відкритися і «працювати на окупантів». Що тут говорити, у цих нелюдів вистачило розуму розбити шибки у першому ж дитячому садку, що відкрився в Мелітополі!», - лицемірно плачеться «комсомолка».

І вихваляє: «Росія поки що не продемонструвала всю свою соціальну міць на звільнених територіях. Але можна не сумніватися. Тут видаватимуть материнський капітал. Фермери (як у Криму) відчують всю красу держпрограм щодо підтримки сільського господарства – в Україні вони були, але не працювали. Державі «Україна» був нецікавим середній землевласник, вона формувала ринок землі для великих латифундистів із західними капіталами. Діти зможуть вступити до будь-якого російського ВНЗ. Але, перше, з чого почала Росія – почала ремонтувати дороги, якими не займалися з часів змови у Біловезькій пущі 1991 року». Що…?

«І, зрозуміло, на даний момент Росія отримала важливий плацдарм для спеціальної операції. Попереду визволення Харкова, Миколаєва, Дніпропетровська і далі… Швидше за все, одразу після закінчення спецоперації в Приазов'ї розпочнеться бум туристичного бізнесу – Сочі та Крим вже не вміщують усіх російських туристів. І немає жодних сумнівів, що Запоріжжя буде не дотаційним, а успішним регіоном Росії. Тільки терпіння – 30-річна окупація закінчується», – нахабно заявляє шовіністична «Комсомольская правда».

Ну, як кажуть, «дурень думкою багатіє»…

Огляд підготував Михайло Карпенка, «ОстроВ»